Методи розслаблення: візуалізація (реалізація проєкту «Завжди поруч»).
Техніка для розслаблення «Маяк».
Пам’ятка для педагогів (реалізація проєкту «Завжди поруч»).
Чим корисні дихальні прави?
Керування диханням.
Вправа на дихання.
Як пережити синдром річниці?
Як може проявитись синдром річниці?
Декілька порад, як допомогти собі в період переживання річниці початку війни.
Що таке довіра до світу?
Поради для повернення довіри до світу.
Техніка «Кола довіри».
Як реагують на війну діти трирічного віку?
Як діти 4-5 років реагують на воєнні дії
Як реагують на війну діти 6-ти років
СТОП БУЛІНГ!
ПЛАН ЗАХОДІВ
КРОЛЕВЕЦЬКОГО ЗДО (ЦРД) № 9 «РОМАШКА»
ДЛЯ СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНОГО СЕРЕДОВИЩА У ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
Нормативно-правові документи щодо попередження булінгу в закладі освіти
УВАГА!
ТИЖДЕНЬ ПСИХОЛОГІЇ
Всесвітній день психічного здоров’я
10 жовтня, відзначають Всесвітній день психічного здоров'я.
У 2019 році він проходить під патронатом Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міжнародної асоціації запобігання самогубствам та Міжнародної організації, що опікується Глобальним психічним здоров'ям.
День засновано в 1992 році. Заходи спрямовані на поширення знань про ефективні методи зміцнення психічного здоров’я та попередження психічних захворювань.
Стоп, булінг!
ЗНАЙ: ТИ НЕ ОДИН! РАЗОМ ПОДОЛАЄМО БУЛІНГ!
У житті, сповненому новими знаннями і цікавими подіями, виникають ситуації приниження чи знущання з молодших. Ця проблема у всьому світі має назву «булінг», її потрібно вирішувати усім дорослим.
За інформацією Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), із булінгом у колі однолітків в Україні стикалися близько 67% дітей. Причому, найбільш вразливими до булінгу є сором'язливі, зі зразковою поведінкою діти, а також діти, які, в силу різних життєвих обставин, «замкнуті в собі», закриті для спілкування.
Міністерство юстиції України розпочало активну інформаційну роботу #СтопБулінг, адже діти мають право на безпечне дитинство.
Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв
про випадки булінгу (цькування)
в Кролевецькому закладі дошкільної освіти (ЦРД) № 9 «Ромашка»
Відповідно до Закону України « Про освіту» (розділ І, ст. 25, 26) керівник закладу дошкільної освіти:
- здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
- розглядає скарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг;
- сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вживає заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу;
- забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі: з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
- розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;
- забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
- повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.
Якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вихователю, психологу.
Окрім цього, батьки можуть звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда - Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги.
Якщо педагог або інший працівник закладу освіти став свідком булінгу, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.
Слід запам'ятати:
1. Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу.
2. Заява подається керівнику закладу освіти відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
3. Керівник закладу освіти має розглянути звернення.
4. Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.
5. Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.
7. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
Новоприйнятий Закон передбачає низку штрафів за цькування.
- Штрафи за булінг становитимуть від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 850 до 1700 гривень або від 20 до 40 годин громадських робіт.
- Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф буде більшим — від 100 до 200 мінімумів (1700 - 3400 гривень) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
- Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 відсотків заробітку.
Як виховувати дитину без криків і покарань
Вимагається: ліквідувати безлад.
Спосіб: замість звичної вимогливою фрази: «Прибери у своїй кімнаті» спробуйте варіант в умовному способі «Ти не прибереш у своїй кімнаті?» Майже безвідмовно працює слово «давай» - «Давай приберемо в твоїй кімнаті».
Ще гірше наказів розлогі повідомлення на кшталт «У твоїй кімнаті завжди жахливий розгардіяш». Ще гірше - риторичні питання, в яких можна прочитати купу докорів. Причому з-за форми, в яку наділений запитання, заперечити дуже важко. Це як якщо б вас запитали: «А ви вже перестали пити коньяк вранці?» Почувши репліку «Чому в твоїй кімнаті завжди жахливий розгардіяш?», дитина чує «Ти поганий і ледачий, ніколи не слухаєшся мене». Коли ви вигукуєте: «Як ти міг забути про...!», дитина чує: «Ти бездушна і дурний, на тебе не можна покластися».
Завжди прагніть викликати в дитині відчуття того, що він є вашим майже повноправним партнером.
Друга щабель. Він пручається.
Старий спосіб виховання: домогтися слухняності будь-якою ціною. «Позитивне виховання» радить: спробуйте послабити опір дитини. А для цього потрібно враховувати, до якого типу поведінки він відноситься. Чутливим дітворі найбільше потрібно, щоб їх вислухали і зрозуміли. І не говорили: «Це все нісенітниця і дрібниці». Активних дітей потрібно строго регламентувати, вони повинні бути в курсі планів і правил гри. Чуйного дитини потрібно вчасно переключити. Він починає чинити опір - запропонуйте йому щось інше. Обережного дитині потрібний ритм і ритуал - знаючи, що за чим слід, він буде менше чинити опір вашому керівництву.
Загальні закономірності такі: екстравертів потрібно трішечки зосереджувати і «гальмувати», а інтровертів - навпаки, заохочувати і торсати.
Крок третій. Він продовжує чинити опір.
Здається, тут вже покарання не уникнути. Але ви спробуйте вчинити з точністю до навпаки. І замість батога пообіцяєте пряник. Всі діти чекають вихідних. Всі діти чекають свят. Всі люблять подарунки. Всі облизуються при слові «морозиво». Нагорода за гарну поведінку зазвичай викликає бажання вести себе так і далі, а покарання за погане тільки акцентує увагу дитини на поганому і переконує його: «Ти поганий».
Тому, якщо виникла необхідність дати зрозуміти дитині, що він вчинив погано, ніколи не кажіть йому: «Ти - жахливий дитина, ти нестерпний». Розмежуйте дитини і вчинок дитини. Ваші словесні виступи повинні бути витримані в дусі: «Ти гарний дитина, а хіба такий чудовий хлопчик може так жахливо вередувати (мучити кішку, плюватися супом і т.д.)?» Ваше завдання - не викликати у дитини відчуття власної неповноцінності та безнадії, а, навпаки, підняти його власну значимість, здорові амбіції. Нехай він сам вчиться оцінювати свої вчинки з точки зору здорового глузду.
Фіксуйте найменші проблиски гарної поведінки, бажання робити щось хороше. Розвішуйте над ліжком маленького хулігана прапорці, зірочки тощо за кількістю хороших вчинків за день. І за кожен десятий, двадцятий... давайте приз. Частіше говоріть слова, які підкреслюють його значущість і спонукають до кращого: «Ти у мене такий розумник (хороший, добрий, уважний, відповідальний тощо), ти зробив приголомшливу роботу. Ти мій помічник».
Четверта щабель. Він ще упирається.
Тут вже настав час згадати, хто тут головний. Ви чесно попросили, вислухали, пообіцяли нагороду. Все марно. Тому пора перетворитися на генерала і віддати військам команду. Керувати - це значить просто сказати дитині, що ви від нього хочете: «Я хочу, щоб ти забрав свої іграшки».
Говоріть це справжнім командним тоном, що не терпить заперечень. Емоції, пояснення, погрози, звинувачення тільки послаблять вашу владу. Дитина має розуміти: коли ви перетворюєтеся в генерала, всі переговори закінчуються. Єдине пояснення вашої поведінки: «Тому що я батько, ось чому».
Ступінь п'ята і остання. Він не зміг зупинитися.
Ваш наказ не виконаний. Дитина повністю вийшов з-під вашого контролю, він став некерований, емоції переповнюють його. Тут теж можливі варіанти вирішення проблеми. Головне тут - шокова терапія.
Це може бути своєрідний «тайм-аут», дитині треба залишитися наодинці з собою, звільнитися від негативних емоцій. Закрийте маленького скандаліста в кімнаті (безумовно, це не Повинен бути курний прикомірок або яка-небудь комора) на кілька хвилин. Хвилина за рік життя, стало бути, якщо чотирирічному достатньо чотирьох хвилин, десятирічний може побути в ній і всі десять. Сидячи під замком, діти послідовно кричать, зляться, дмуться, сумують, бояться і... заспокоюються.
Ні в якому разі не потрібно розглядати варіанти «шокової терапії» як покарання - це просто останні спроби налагодити співпрацю. Кожна дитина має чітко засвоїти: якщо він буде стояти на своєму до останнього, йому доведеться ненадовго залишитися зі своїми почуттями. Нехай спробує подивитися на себе з боку.
Якщо протестуючий рев вашого чада не несе в собі ніякої конструктивної ноти, а є «криками заради воплів», він вже втягнувся в процес і не може зупинитися, піти на поступки: не завдавши шкоди власної гордості, його потрібно просто різко «переключити», тому що розумні доводи тут не подіють. Скажіть йому: «Здається, тебе вкусила зла Капризу, я знаю, як тобі допомогти», ваш голос повинен бути як можна більш ласкавим, адже ви знаєте, що ваша дитина - це дитина, а зла Капризу - зовнішнє вплив. Кращий засіб від істерик - холодна вода, ось і влаштуйте оздоровчий обливання після кожного епізоду. Дуже скоро ваша дитина відмовиться від істерик як доказів. Головне, обливання - не покарання для дитини, холодної води боїться Примх. Тому у вашому голосі не повинно бути гніву, тільки спокій, розуміння і здорова іронія. Добре, якщо похід у ванну закінчиться метушнею і реготом в загальній перемозі над зовнішнім ворогом. І до того ж, між іншим, холодна вода - чудовий стимулятор імунітету. Заодно і про здоров'я подбаєте.
Крок перший. Вам щось треба від дитини.
Кому сподобається кожен день чути сотні наказів! Першим ділом забудьте про командний гон і моліться, просіть і ще раз просите. Ви повинні пам'ятати, що слово «будь ласка» є чарівним не тільки в устах вашої дитини, але і у ваших теж.
Ситуація: ваше чадо, вдосталь награвшись, залишила в кімнаті пейзаж, який можна порівняти з наслідками операції «Буря в пустелі».
ВИХОВАННЯ… ЗАСТАРІЛЕ ПОНЯТТЯ?
Невдовзі після того експерти почали також наголошувати на важливості самоповаги. Складалося враження, що вони знайшли секрет успішного виховання дітей. Ось у чому він, на їхню думку, полягав: «Батьки мають подбати, щоб їхні діти були доброї думки про себе». Безумовно, важливо допомагати дітям почуватися впевненими в собі. Але фахівці з виховання дітей почали впадати в крайнощі, кажучи батькам: «Уникайте негативних слів на зразок “ні” та “погано”», «Запевняйте дітей у тому, що вони особливі і зможуть всього досягти». Здавалося, ніби мати добру думку про себе важливіше, ніж бути доброю людиною.
Зрештою, як дехто вважає, цей рух за підвищення самооцінки лише посприяв тому, що діти почали вважати, ніби всі їм щось винні, ніби весь світ у боргу перед ними. Крім того, як сказано в одній книжці, через цей рух багато молодих людей виявилися «не готовими до критики та невдач, які неминуче трапляються в житті» («Generation Me»). У цій книзі цитуються слова одного батька, який сказав: «На роботі ніхто не братиме до уваги рух за підвищення самооцінки. Якщо ви представили поганий звіт, начальник не скаже: “О, який гарний папір ти вибрав для звіту”. Виховуючи дітей в такому дусі, ви зробите їм ведмежу послугу».
Протягом десятиліть методи виховання дітей часто відображали дуже мінливі погляди людей. «Методи виховання змінюються,— пише фахівець з педагогіки Рональд Морріш.— Вони відображають зміни в нашому суспільстві» *. Тож батькам дуже легко опинитися в ситуації, коли їх, як сказано в Біблії, «кидає, мов на хвилях, і носить туди-сюди кожен вітер вчення» (Ефесян 4:14).
Тож очевидно, що тенденція до поблажливого виховання дітей мала негативні наслідки. Вона послабила батьківський авторитет, а також позбавила дітей керівництва, якого вони потребують, щоб приймати мудрі рішення і йти по житті зі справжньою впевненістю.
Чи є ліпший шлях?
БЕЗСУМНІВНО, виховувати дітей важко. Але без дисциплінування це робити ще важче. Чому? Тому що без виховних заходів:
1) діти стають некерованими і цим виснажують батьків;
2) батьки діють непослідовно і цим спантеличують дітей.
З іншого боку, якщо дисциплінувати дітей врівноважено і з любов’ю, це може формувати їхнє мислення і зрощувати в них цінні риси характеру. Також це допоможе дітям почуватися впевненіше і ставати більш відповідальними на шляху до дорослого життя.
Вам не слід боятися, що помірковані виховні заходи зашкодять вашим дітям або що через них діти будуть ображатися на вас все життя. Якщо дисциплінувати дітей з любов’ю, вони навчаться смиренно приймати виправлення. Це знадобиться їм навіть у дорослому житті.
Це природно і правильно, що батьки прагнуть захищати своїх дітей. Але й тут потрібна рівновага. Ви не зробите дітям добра, якщо будете «рятувати» їх від наслідків їхніх помилок або захищати, коли вихователь чи інший дорослий вкаже вам на їхню неправильну поведінку. Сприймайте цих людей як своїх союзників. Так ви навчите своїх дітей поважати владу — в тому числі вашу.
Батьки ніколи не повинні зловживати владою. Проте їм також слід уникати іншої крайності — поблажливості. У книжці «Ціна успіху» говориться: «Діти поблажливих батьків не розуміють, що владу в домі мають дорослі» («The Price of Privilege»). Якщо ви не будете виявляти свою владу, дитина може подумати, що вона керманич у вашій сім’ї. Це неодмінно призведе до того, що вона прийматиме немудрі рішення, які принесуть біль і їй, і вам.
Бажаємо успіхів у вихованні дітей! Будемо раді допомогти порадою.
(інформація взята з сайту https://www.jw.org/uk/%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97/%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B8/g201504/)
Батьки, котрі усвідомлюють важливість належного виховання, здається, пливуть проти течії загальноприйнятих поглядів. Як так сталося?
Дехто каже, що батьківський авторитет почав слабнути в 1960-х роках, коли різні експерти заохочували батьків бути більш поблажливими до своїх дітей. Вони говорили: «Будьте другом, а не командиром», «Краще хвалити, ніж дисциплінувати», «Замість того щоб виправляти дітей, при кожній нагоді хваліть їх за добрі вчинки». Ці експерти не заохочували батьків триматись золотої середини між похвалою і виправленням. Натомість вони натякали, що картання зашкодить вразливій дитячій психіці і призведе до того, що діти все життя будуть ображатися на батьків.
Затримка психічного розвитку у дітей - це не вирок
Що насправді являє собою ЗПР? Насамперед, незначне відхилення в розвитку психіки, яке займає серединне місце між нормою і її порушенням. При ранньому виявленні ЗПР та прийнятті необхідних заходів це відхилення легко усувається.
На жаль, ЗПР має в своїй основі повільний розвиток самої психічної діяльності. При цьому може виражатися у кожного по-різному в залежності від ступеня вираженості і часом прояву.
На сьогоднішній момент виділяють два фактори, за якими може формуватися ЗПР: біологічний і соціальний.
У першому випадку це пов'язано з неправильним перебігом вагітності у жінки, коли вона переносить яку-небудь хворобу, перебуваючи в положенні, або зловживає алкоголем або наркотиками; несприятливий перебіг пологів (кесарів розтин або пологи з накладанням щипців); резус-конфлікт по крові між матір'ю та немовлям.
Сюди можна зарахувати спадкові захворювання психічного і неврологічного характеру, а також інфекційні захворювання.
У другому випадку в сім'ї виявляють до дитини гіперопіку або не надають належну увагу малюкові; дитина позбавлений тактильного контакту з матір'ю; в сім'ї застосовуються насильницькі дії як до дитини, так і до іншим її членам; сильні психологічні травми, отримані дітьми із-за неправильного виховання батьками.
Але в основному діагноз ЗПР можна лише діагностувати у п'яти-шестирічних дітей, коли вони надходять перший раз в школу, з'являються проблеми з навчанням. Щоб виявити в більш ранньому віці, необхідно уважно стежити за розвитком дитини. Крім цього, батькам потрібно самим ознайомитися з усіма нормами розвитку малюка конкретного віку, а також показувати фахівців, наприклад, невропатолога. Найважливіше - уважно ставитися до дитини, правильно піклуватися про нього, постійно з ним контактувати.
Автор: Селищева Лідія Михайлівна, клінічний психолог, АРТ-терапевт «Логос - мовний центр» р. Липецьк
Нерідко батьки, почувши від лікаря діагноз «затримка психічного розвитку», дуже лякаються. ЗПР - це не розумова відсталість. Звичайно, аномалії в психічному розвитку можна помітити і у новонародженого. А якщо докласти необхідних зусиль, щоб допомогти йому розвиватися, то можна домогтися позитивних результатів.Раніше лікарі з легкістю ставили такий діагноз дітям, посилаючись на не відповідність нормам психічного розвитку за віком. Тільки завдяки батькам можна скорегувати поведінку і психіку дитини. В якості додаткової допомоги їм нададуть необхідну підтримку психологи і невропатологи.
МАЛЕНЬКІ МАНІПУЛЯТОРИ
Дитячі маніпуляції - вплив дітей на батьків з використанням маніпуляцій - цілеспрямованих психологічних впливів, що викликають у батьків потрібні дитині реакції в обхід і проти їх свідомого контролю.
Не дивлячись на частоту використання в науковій літературі терміну «дитяча маніпуляція» або «психологічна маніпуляція», розуміння її змісту залишається неоднозначним, але основними ознаками розглядуваного поняття, виділеними О.Л. Доценко, є:
- наявність психологічного впливу;
- ставлення маніпулятора до іншого як до засобу досягнення власної мети;
- прагнення отримати односторонній виграш;
- прихований характер впливу;
- використання психологічної вразливості людини (батька, вихователя тощо), «гра на слабкостях».
Найбільш часті форми дитячої маніпуляції:
- істерики, капризи;
- слабкість, уявна хвороба;
- прийом «якщо..., то...»;
- брехня, вигадані розповіді, доноси;
- лестощі;
- використання сімейних розбіжностей.
А тепер спробуємо розглянути дані форми маніпуляції більш докладно.
Більшість вчених зазначають той факт, що діти враховують наслідки істерик і примх і виявляють їх найчастіше по відношенню до тих дорослим, з боку яких ці прояви залишаються безкарними, а для дитини - ефективними. Таким чином, наприклад, якщо дитина кожного разу, перебуваючи в магазині, починає демонстративно голосно плакати після відмови купити іграшку, і миттєво припиняє істерику після її покупки, то батько має справу з психологічною маніпуляцією.
Ще один дієвий засіб надання маніпуляції на дорослих - демонстрація слабкості. Для більшості батьків життя і здоров'я дитини представляють першорядну важливість, а значить, переживання з цього приводу можуть стати приводом для маніпуляції. Таким чином, раптова слабкість, втома, хворий животик або голова та ін. стають підставою для відмови від прибирання іграшок, дотримання режиму дня, відмови від виконання вказівок дорослого і ін Тим не менш, слід вміти розпізнавати справжні прояви хвороби і уявні: психологічною маніпуляцією буде вважатися той факт, коли всі «ознаки хвороби зникають при виконанні вимог дитини.
Прийом «якщо..., то...» є одним з найбільш частих проявів психологічної маніпуляції у дитини. При цьому існує два варіанти такої маніпуляції: шантаж, загроза («якщо ти мені не включиш мультфільм, я не буду спати» тощо) і обіцянка («якщо ти мені купиш іграшку, я приберу в своїй кімнаті»). Відмінністю описуваного маніпулятивного поведінки від домовленості є той факт, що дане «обіцянка» нещиро, тобто не буде виконано.
Дитяча брехня, так само є досить поширеним засобом маніпулятивного поведінки. У цих випадках дитина маніпулює дорослими, вдаючись до брехні, щоб отримати заохочення або уникнути покарання: «це не я, це він впустив вазу». Слід розрізняти дитячу брехню і прояви фантазії: маніпулятивна брехня завжди корыстна.
Використання лестощів так само можна віднести до розряду психологічної маніпуляції. «Раптово загострилася любов» може допомогти дитині-маніпулятору досягти потрібних цілей.
Сімейні розбіжності так само стають важелем впливу на батьків. Наприклад, при сварку або розлучення батьків дитина може використовувати фрази, на кшталт «а от тато/мама мені купила(а) іграшку, значить він(а) мене більше любить».
Серед причин дитячих маніпуляцій найчастіше виділяють два основних: прагнення дитини одержати особисту вигоду і обмеження дитячих потреб (брак любові, турботи, уваги або, навпаки, обмеження самостійності).
Знання причин дитячої маніпуляції важливо для запобігання неконструктивний поведінки дорослих. Головною помилкою дорослих стає прояв надмірної м'якості, потурання. Коли дорослі готові йти на поступки, і потурати кожному слову дитини, вони показують йому, що з чужими інтересами можна не рахуватися. У таких ситуаціях маніпуляції втрачають свою невинність, і дорослі стають маріонетками в руках дитини.
Рекомендації
Завданням дорослих в конкретній ситуації психологічної маніпуляції є:
1. Оцінка ситуації. Необхідно розібратися в ситуації: слід зрозуміти, які цілі переслідує дитина: серйозні чи це просто примха; визначити наскільки важливо вчинити так чи інакше в цій ситуації, можна поступитися або не можна, «поставити себе на місце дитини».
2. Займати впевнену позицію, зберігати спокій. Чітко дотримуватися прийнятої позиції, спокійно пояснити і аргументувати дитині свою відповідь.
3. Шукати конструктивне рішення в даній ситуації, компроміс.
4. Ігнорувати. Але не просто не звертати уваги, а в подальшому пояснити, чому так робити не можна.
5. Відволікти дитину, не акцентувати увагу на маніпуляції дитини. Переключити увагу дитини на щось цікаве йому, змінити тему.
6. Допомогти дитині заспокоїться, а потім розпитати.
7. Обговорювати з дитиною ситуацію. Запропонувати разом вирішити це питання, спробувати вирішити проблему шляхом переговорів.
8. Вислухати і зрозуміти дитину.
9. Казати дитині про власні почуття: що таке поведінка вам не подобається, воно вас турбує, турбує і пр.
10. Розкрити маніпуляцію. Давати зрозуміти, що ви здогадуєтеся про те, що він хитрує.
Профілактика маніпулятивних проявів:
1) Пошук причин маніпуляції
2) Зміна батьками власних виховних установок і дій
3) Самоосвіта
4) Звернення за допомогою до фахівців
Автор: Коняєва Галина Сергіївна, педагог-психолог, МБУ дитячий сад загальнорозвиваючого виду № 28 «Ромашка», Тольятті р.